З виснаженням функціональних можливостей органів і систем в результаті перенесеного захворювання, а також внаслідок аутоінтоксикації або екзогенного токсикозу пов'язують виникнення астенічного синдрому. Патологічну суть захво­рювання, незалежно від його генезу, складають метаболічні порушення в орга ­нізмі, які іноді супроводжуються мембранодеструктивними процесами.

У періоді одужання регресія клінічних симптомів захворювання випереджає нормалізацію біохімічних змін, викликаних в організмі самою хворобою. Причо­му, чим важче і довше хвороба, тим більше виражене відставання метабо­ліч­ної ремісії від клінічної.

Виявлені авторами [1] закономірності часового співвідношення регресії клінічних симптомів і мембранодеструктивних процесів при ряді захворювань призвели до виділення етапу метаболічної ремісії. Етап метаболічної ремісії після перенесеної інфекції по суті і є періодом реконвалесценції.

Після клінічного одужання від гострої респіраторної вірусної інфекції (ГРВІ) досить часто виявляються зміни на ЕКГ, які виражаються збільшенням частоти серцевих скорочень у поєднанні з подовженням внутрішньопередсердної та внутрішньошлуночкової провідності. У багатьох дітей навіть після ГРВІ легкого перебігу виявлено зниження легеневого об'єму.

Ознаки патологічного перевантаження правого передсердя у дітей після перенесеної вірусної інфекції визначалися дослідниками протягом тривалого періоду після зникнення клінічних симптомів ГРВІ. Аналіз амплітуди, форми зубців шлуночкового комплексу і зубця Т свідчить про функціональне переван­та­ження серця та зміну його метаболізму. Виявлені порушення носили стійкий харак­тер і простежувалися протягом 3 міс. після перенесеного захворювання із значним переважанням в перший тиждень. Також зазначено, що в ці терміни у дітей зберігаються і порушення параметрів центральної і периферичної гемо­динаміки та легеневого кровотоку.

Розвиток синдрому післявірусної астенії (СПвА) – одне з найбільш частих ускладнень перебігу періоду реконвалесценції. Клінічні прояви СПвА в деяких випадках регресують повністю протягом 1-2 місяців.

Одним із критеріїв встановлення СПвА є вказівка в анамнезі на перенесену вірусну інфекцію, зафіксована в медичній документації, або ретроспективний опис пацієнтом свого захворювання і верифіковані достовірним 4-разовим підви­щенням титру антитіл до відповідного вірусу, який викликав первинне захворю­вання, розвиток симптомокомплексу астенії незабаром (від 24 год. до декількох місяців) після затихання клінічних проявів гострого захворювання [3].

У клінічній картині СПвА ведучими є втома і емоційні порушення. Явно простежується зв'язок між перенесеною інфекцією і частотою виникнення депресивних станів. У неврологічній симптоматиці домінують вегетативні роз­лади. Найбільш часто зустрічаються неспецифічні прояви синдрому післявірусної асте­нії, які виражаються запамороченням, головними болями, диспное. При вели­кій кількості різноманітних неспецифічних скарг, які зберігаються у пацієнта протягом певного періоду після регресії гострих симптомів респіраторної вірус­ної інфекції, результати загальноклінічних методів обстеження зазвичай зали­шають­ся в межах норми. Епідеміологічні дані про частоту виникнення СПвА мають великий розкид, що пояснюється відсутністю чітких критеріїв діагностики, які дозволили б диференціювати синдром післявірусної астенії від інших астеній, що зустрічаються в практиці лікаря.

Як правило, під час реконвалесценції організм людини залишається без фармакологічного прикриття в основному через недостатність знань лікарів в області ведення цього періоду. Однак застосування препаратів, що коригують про­цеси порушення обміну речовин і енергії в організмі максимально фізіо­логіч­ним шляхом, може принести безперечну користь при цьому стані.

Багатьма авторами відмічені зміни активності мітохондріальних ферментів лімфоцитів у дітей, які перенесли інфекційні захворювання [4, 5]. У зв'язку з цим цілком логічним є використання у дітей, які перенесли інфекційні захворювання енерготропних препаратів, що представляють собою різні компоненти дихальних ланцюгів, а також проміжні метаболіти циклу Кребса. Серед енерготропних препаратів виділяється L-карнітин. Накопичена інформація про кореляцію між вмістом L-карнітину і ризиком розвитку астенічних станів [2]. Чим нижче рівень L-карнітину, тим більше ризик розвитку астенії. Тому терапія L-карнітином може сприяти зниженню ваги або тривалості астенічних станів. L-карнітин - природна речовина, споріднене вітамінів групи В і був виділений з екстракту м'язової тканини В.С. Гулевич і Р.З. Крімбергом в 1905 році, а в 1960 р., був синтезований Дж. Бремера [6]. L-карнітин утворюється в печінці та нирках з метіоніну та лізину. Основна метаболічна функція L-карнітину – це транспорт довго­лан­цюгових жирних кислот через мітохондріальну мембрану. У мітохондріях вони піддаються Я-окисленню і подальшому метаболізму з утворенням АТФ. Рівень синтезу АТФ залежить від надходження жирних кислот всередину мітохондрій. Ключовим учасником цього процесу є L-карнітин. Жирні кислоти не здатні самостійно проникати всередину мітохондрій, і L-карнітин виступає в ролі човника, що переносить їх через мембрани. Від вмісту L-карнітину в клітинах залежить ефективність енергетичного обміну за участю жирів. Енергетична дія L-карнітину сприятливо позначається на стані печінки, в результаті чого печінка посилює свою дезінтоксикаційну і білково-синтетичну функцію, збільшується вміст в печінці глікогену. Печінка починає більш активно розщеплювати молочну та пировиноградную кислоти, які є «токсинами втоми». Таким чином, L-карнітин, за рахунок зниження рівня молочної і піровиноградної кислот, сприяє підви­щенню витривалості, а також збільшує рухову активність і підвищує перено­симість фізичних навантажень. В даний час з'явився новий препарат L-карнітину - Карніель. Використання в якості метаболічної корекції такого лікарського пре­парату як Карніель дозволяє істотно поліпшити стан здоров'я та компенсаторні можливості дітей, ступінь нормалізації яких багато в чому залежить від вихідного адаптаційного рівня і глибини дисфункції.

Метою нашого дослідження було вивчення динаміки стану вегетативної нер­вової системи у дітей з астеновегетативним синдромом після перенесених вірус­них інфекційних захворювань, а також оцінка ефективності препарату Карніель при даній патології.